Чому в очах я смуток бачу,
Чому тяжкі, твої зітхання?
Чому мовчиш і тихо плачеш?
Чому не віриш ти в кохання?

Невже тому, що ти любила,
Колись в минулому житті.
Тому, що крила обпалила,
Коли була на висоті.

Коли кохання ти плекала,
Не наче квітку на весні.
І раптом, все інакше стало,
І стихли дивні ті пісні.

Вже стихли зовсім голоси надії.
На згадку ти залишила собі:
Не справдженні розбиті мрії.
І тугу серця, що занурене в журбі.

Спасибочки!!)))